VTEM Menu - модуль joomla Mp3

Підготовка до уроку

Мета уроку – основа ефективної діяльності вчителя та учнів, що визначає характер їхньої взаємодії. Вона реалізується у спільній діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу.

У дидактиці зміст ціле покладання знайшов відображення у триєдиній меті уроку, яка конкретизує можливості навчання, розвитку та виховання учнів під час опанування учнями навчального матеріалу.

Мета уроку не виникає стихійно, а узгоджується із цільовими установками, визначеними до курсу або розділу, стандартами освіти, ураховує особливості учнівського колективу та відображає можливості вчителя.

У меті уроку формулюється ключовий результат, до якого повинні прагнути учасники навчального процесу, і якщо вона визначена нечітко чи вчитель погано уявляє собі шляхи та способи її досягнення, ефективності уроку важко досягти.

Суттєвими ознаками цілі є:

  • модель бажаного результату;
  • прагнення його досягти.

Способи визначення цілей навчання (за М.Кларіним):

  • через зміст предмета (вивчити певне явище тощо);
  • через діяльність учителя (ознайомити учнів із …, продемонструвати прийоми тощо);
  • через внутрішні процеси інтелектуального, емоційного, особистісного й інших видів розвитку учнів (формувати вміння, навички…, розвивати мислення… тощо);
  • через діяльність учнів (дослідити певне явище, розвивати задачі тощо).

Реалізація цілі  – це процес, під час якого ціль із внутрішньої мети переходить у наслідок – результат діяльності.

 

Рекомендації до комплексного планування завдань уроку

Під час конструювання, організації та проведення  уроку необхідно дотримуватись  певних комплексних вимог. Вимоги до уроку поділяють на такі групи:

  • виховні вимоги, які передбачають реалізацію виховних функцій навчання (єдність морального, етичного, трудового навчання, формування світогляду політичної культури учня, формування ініціативи, відповідальності, сумлінності, працелюбства);
  • дидактичні вимоги, які полягають у реалізації принципів навчання, чіткому визначенні мети, завдань навчання, організації роботи та забезпеченні зворотного зв’язку;
    • психологічні вимоги. Учитель повинен враховувати психологічні особливості учнів, їхні реальні навчальні можливості, стимулювати позитивне ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності, формувати позитивну мотивацію;
    • валеологічні вимоги, які спрямовані на забезпечення на уроці умов, що не шкодять здоров’ю учнів. Вони пов’язані не тільки з дотриманням режиму провітрювання, норм освітлення, розміру та розміщенню столів, а й створенням позитивного мікроклімату в групі, здійсненням профілактики розумової перевтоми…
    • дотримання правил безпеки роботи та охорони праці учнями і викладачем – один з необхідних елементів процесу навчання;
    • організаційні вимоги полягають у використанні різних форм залучення учнів до виконання запланованих видів навчальної діяльності,стимулюванні та оцінюванні їхньої  роботи, прогнозуванні результатів.

 

Методичні поради щодо критерії оцінювання сучасного уроку

  1. Точне й творче виконання програмно-методичних вимог до уроку; грамотне визначення типу уроку, його місця в розділі, курсі, системі внутрішньокурсових зв’язків, бачення особливостей кожного уроку.
  2. Урахування реальних навчальних можливостей учнів, рівня їхньої вихованості, схильностей, потреб і запитів учнів.
  3. Продумування й рішення в єдності завдань освіти, виховання, розвитку інтелекту, уваги, сприйняття, мислення; виділення найважливіших, домінуючих завдань уроку.
  4. Вибір раціональної структури й темпу проведення уроку.
  5. Концентрація уваги учнів на засвоєнні найважливіших наукових понять, теоретичних положень, закономірностей, виділення головного, забезпечення  тісного й органічного зв’язку змісту уроку з життям, потребами суспільства, широке використання міжпредметних зв’язків.
  6.    Забезпечення практичної, політехнічної й профорієнтаційної спрямованості навчального процесу; створення реальних можливостей застосування учнями отриманих знань, умінь і навичок.
  7. Розширення арсеналу вибору методів переважно за рахунок методів активного, інтенсивного навчання, використання на уроці оптимального сполучення словесних, наочних і практичних, репродуктивних та проблемно-пошукових методів навчання, методів роботи під безпосереднім керівництвом викладача й самостійної роботи учня.
  8. Сполучення загальногрупових форм роботи на уроці із окремими групами й індивідуальними, прагнення до організації навчальної праці як колективної діяльності.
  9. Формування в усіх учнів усвідомленого й активного ставлення до своєї навчальної діяльності; використання виховних і розвиваючих можливостей добре організованого навчання на уроці.
  10. Спілкування з учнями на основі сполучення високої вимогливості з повагою до особистості школяра.
  11. Розвиток кабінетної системи навчання  відповідно до вимог науково-технічного прогресу, доцільне, раціональне комплексне використання різних засобів навчання.
  12. Дотримання  сприятливих для роботи на уроці гігієнічних і естетичних умов.
  13. Визначення змісту й обсягу домашніх завдань з урахуванням наявного часу, не допускаючи перевантаження учнів.
  14. Чітке продумування задуму плану уроку й одночасна готовність гнучко перебудовувати його хід при зміні навчальних ситуацій.

 

Рекомендації щодо форм опитування учнів

Під час підготовки до уроку перед викладачем стоїть цілий ряд завдань. Адже необхідно педагогічно опрацювати наукову інформацію: виділити в матеріалі головне, продумати логічний виклад його, вибрати найбільш ефективніші методи та прийоми до даного уроку з даної теми.

Однією із форм роботи на уроці є перевірка знань та вмінь учнів (як домашнього завдання так і нового матеріалу),  які викладач проводить за допомогою опитування.

Спрямованість підібраних запитань викладачем заставляють учнів порівнювати, аналізувати, шукати причини виникнення тих чи інших явищ, робити висновки, узагальнювати матеріал.

Під час організації закріплення вивченого навчального матеріалу викладач продумує форми опитування як:

  • диференційованість завдань за мірою складності навчального матеріалу та з урахуванням індивідуальних здібностей учнів;
  • включення до завдань запитань, вправ, операцій, що забезпечують розвиток аналітико-синтетичної розумової діяльності;
  • запитання, що спрямовують мислення учнів на розв’язання загальних та окремих пізнавальних завдань, що вимагають творчого опрацювання інформації;
  • постановка евристичних запитань;
  • звертання вчителя до учнів з пропозицією доповнити, уточнити, виправити, знайти інше рішення.

Під час організації перевірки оцінювання  знань, умінь та навичок викладач продумує такі форми опитування як:

  • запитання, що сприяють розвитку в учнів навичок самоаналізу та самоконтролю (рецензування відповідей, запитання тим, хто відповідає тощо);
  • відтворювальні запитання, проблемні, спрямовані на встановлення  причинно-наслідкових зв’язків;
  • фронтальна бесіда, тестова перевірка;
  • створення під час опитування нестандартних ситуацій

 

Методика вивчення навчальних досягнень учнів

Запровадження 12-бальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів потребують розробки різнорівневих завдань.

Основним видом оцінювання навчальних досягнень учнів є тематичне, тому що тільки у межах відповідної мети в учнів формується цілісне сприйняття об’єкта вивчення, забезпечується ситність та наступність у засвоєнні знань, можливість поступового їхнього опанування від нижчого до вищого рівня. Для тематичного оцінювання можна вибирати завдання, тести або запитання з різних блоків відповідних тем.

Оцінюючи навчальні досягнення учнів, враховують:

  • характер відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;
    • якість знань: правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;
    • ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь та навичок;
    • рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, систематизувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;
    • досвід творчої діяльності: вміння виявляти та розв’язувати проблеми, формулювати гіпотези;
    • самостійність оціночних суджень.

За зазначеними орієнтирами і виділяють чотири рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.

І рівень – початковий. Учень здійснює пізнавальну діяльність під керівництвом вчителя; під час відтворення навчального матеріалу його відповідь елементарна або фрагментарна, зумовлена початковими уявленнями про предмет вивчення.

ІІ рівень – середній. Учень здійснює пізнавальну діяльність переважно під керівництвом вчителя, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності; здатний розв’язувати задачі за зразком, розуміє терміни і поняття, відтворює основні положення предмета.

ІІІ рівень – достатній. Учень здійснює пізнавальну діяльність переважно самостійно, при відтворенні навчального матеріалу його відповідь правильна, повна понять, явищ, закономірностей, зв’язків між ними, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки.

ІV рівень – високий. Учень здійснює пізнавальну діяльність  самостійно, з елементами творчості; відповідь його повна, логічна, містить власні судження; знання глибокі, міцні, узагальнені, системні; він вміє аналізувати проблему і знаходити шляхи її розв’язання, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, обґрунтовувати, узагальнювати, застосовувати знання на практиці, може вести дискусію з конкретного питання з використанням між предметних зв’язків.

Рекомендації щодо складання завдань тематичної атестації

З метою проведення будь – якого оцінювання (в тому числі і тематичної атестації) викладач самостійно вибирає завдання, складаючи їх сам або ж користуючись додатковою навчальною літературою,  обов’язково враховуючи рівень навчальних досягнень учнів даної групи.

Викладач зазначає кількість завдань, систему оцінювання, підходи до організації атестації. При цьому треба мати на увазі, що для достовірного тематичного оцінювання знань за допомогою тестів їхня кількість має бути достатньою (не менше 20). Підходи до формування пакета завдань можуть бути різноманітні й залежать від часу, відведеного на їхнє виконання, від вибраної форми виявлення рівня навчальних досягнень учнів (тестовий контроль, підсумкова письмова робота, залік тощо), від загально навчальних здібностей учнів, їхнього інтелектуального розвитку тощо.

Можна застосовувати підхід поступового ускладнення завдань, за якого учень розв’язує спочатку завдання І рівня, потім ІІ і т.д. у цьому разі вчитель в одному пакеті формує завдання різних видів складності.

За іншого підходу учень самостійно визначає рівень навчальних досягнень, якого він хоче досягти, і вибирає пакет завдань відповідного рівня складності. У такому пакеті має бути певна кількість завдань лише одного рівня, що дасть змогу визначити відповідні навчальні досягнення учнів.

Урізноманітнити форми тематичної атестації можна, використовуючи і такі форми проведення їх як:

  • контрольна робота за варіантами (від 2 до 6);
  • підсумкова письмова робота;
  • комбіновані завдання.

 

Рекомендації щодо форм опитування учнів

Під час підготовки до уроку перед викладачем стоїть цілий ряд завдань. Адже необхідно педагогічно опрацювати наукову інформацію: виділити в матеріалі головне, продумати логічний виклад його, вибрати найбільш ефективніші методи та прийоми до даного уроку з даної теми.

Однією із форм роботи на уроці є перевірка знань та вмінь учнів (як домашнього завдання так і нового матеріалу),  які викладач проводить за допомогою опитування.

Спрямованість дібраних запитань викладач заставляють учнів порівнювати, аналізувати, шукати причини виникнення тих чи інших явищ, робити висновки, узагальнювати матеріал.

Під час організації закріплення вивченого навчального матеріалу викладач продумує форми опитування як:

  • диференційованість завдань за мірою складності навчального матеріалу та з урахуванням індивідуальних здібностей учнів;
  • включення до завдань запитань, вправ, операцій, що забезпечують розвиток аналітико – синтетичної розумової діяльності;
  • запитання, що спрямовують мислення учнів на розв’язання загальних та окремих пізнавальних завдань, що вимагають творчого опрацювання інформації;
  • постановка евристичних запитань;
  • звертання вчителя до учнів з пропозицією доповнити, уточнити, виправити, знайти інше рішення.

Під час організації перевірки оцінювання  знань, умінь та навичок викладач продумує такі форми опитування як:

  • запитання, що сприяють розвитку в учнів навичок самоаналізу та самоконтролю (рецензування відповідей, запитання тим, хто відповідає тощо);
  • відтворювальні запитання, проблемні, спрямовані на встановлення  причинно-наслідкових зв’язків;
  • фронтальна бесіда, тестова перевірка;
  • створення під час опитування нестандартних ситуацій

 

САМОАНАЛІЗ УРОКУ

пам’ятка молодому викладачу

Організація уроку

Організаційна чіткість уроку.

Наявність плану.

Ефективність використання наочних і навчальних посібників.

Зворотний зв’язок.

Використання психологічних і гігієнічних вимог до уроку. 

Ведення зошитів.

Розподіл часу по етапах уроку.

Особистісні

якості вчителя

Морально-психологічний клімат на уроці.

Педагогічна культура, знання предмета, такт, мовлення, зовнішній вигляд.

Ефективність

навчання

Міра реалізації принципів науковості, міцності усвідомленості знань, їх доступності, проблемності, зв’язку навчання з життям.

Міра досягнення головної дидактичної мети уроку.

Оптимальність методів і прийомів навчання.

Ефективність контролю  за знаннями учнів.

Логічність у поданні матеріалу.

Домашнє завдання (диференційованість).

Аргументація оцінок.

Забезпечення органічного зв’язку між раніше вивченим та новим матеріалом.

Встановлення внутрішньо предметного та міжпредметних зв’язків.

Використання навчальних посібників, дидактичного матеріалу.

Ефективність

виховної

діяльності вчителя

Моральна спрямованість уроку.

Єдність навчання, виховання та розвитку.

Естетичне, фізичне та гігієнічне виховання.

 

 

Рекомендації щодо застосування засобів пізнавальної діяльності учнів на заняттях

  • Підтримувати, зміцнювати й розвивати позитивну мотивацію.
  • Сприяти скороченню часу повідомлення й обсягу готових знань і стимулювання проблемно-пошукової й самостійної навчально-професійної діяльності.
  • Забезпечити формування й удосконалення навчальних умінь з переробки інформації й самоорганізації практичної діяльності й розвиток вольової сфери щодо досягнення навчально-пізнавальних ідей, самооцінки дій.
  • Надати можливість для колективного ділового спілкування.
  • Сприяти створенню внутрішнього комфорту.