Друкар флексографічного друкування. Водій автотранспортних засобів категорії В

Флексографічний друк — спосіб нанесення зображення на матеріал за допомогою гнучких гумових форм з використанням рідких швидковисихаючих фарб. Широко застосовується з метою створення рекламної продукції, а також в дизайні, оформленні приміщень, виготовленні етикеток, упакування і т.п. Гнучка форма, яка передає малюнок, робить цей тип друку унікальним, поєднуючи в собі простоту і можливість високої тиражності. Одна форма розрахована на 1-5 млн. відбитків. Її еластичність виключає процес приправки, дає можливість друкувати на грубій або гнучкою фактурі, використовувати широкий спектр матеріалів.

Переваги флексографічного друку
Флексодрук відрізняється такими плюсами, що виділяють його серед інших способів передачі малюнка: можливість працювати з матеріалами різної товщини і фактури; скорочення кількості післядрукарських  процесів; можливість використання екологічно чистих фарб; зображення відрізняється високою якістю, люттю; можливість використання будь-яких кольорів і малюнків; за допомогою гнучких форм можна регулювати їх тиск на матеріал; економічність; висока швидкість друку.


Обладнання для друку
Використовуються спеціальні друкарські машини, найчастіше ротаційні. Рельєфна форма виготовляється з гуми або з фотополімерів. Самі ж машини можуть бути трьох типів: Ярусні. Така машина складається з окремих вузлів, розташованих один над іншим і знаходяться в окремих друкованих циліндрах. Обладнання не дає можливості поєднувати багато кольорів і переносити малюнок на занадто тягучі матеріали. Призначена для щільного паперу. Секційні. Так само мають окремі друковані вузли в циліндрах, але ці вузли розташовані горизонтально. Є можливість переносити зображення на розтягувані матеріали, тканина, завдяки контрольно-вимірювальних приладів натягу. Часто використовуються для друку на габаритних виробах (картонні коробки, стенди), а також на самоклеючих етикетках. Планетарні. Всі вузли згруповані в один циліндр. Така машина дає можливість друкувати на тонких і тягучих поверхнях, оскільки вони не піддаються розтягуванню і обертаються тільки навколо циліндра. Ідеально підходить для перенесення малюнка на тонкий пластик, тканину. Поєднує велику кількість кольорів. Недолік — можливість друкувати тільки з одного боку поверхні.


Матеріали
Флексографічний друк можливий на картоні, папері звичайному і самоклейці, плівці, тонкому пластику, фользі і т.п. Важливу роль у флексодруці відіграють фарби. Щоб досягти потрібної яскравості і насиченості, чорнило повинні відповідати певним нормам. Залежно від способу запечатування відбитка флексографічні фарби поділяють на: водорозчинні (вбираються поверхнею); з летючими розчинниками (спирторозчинні або спиртові фарби, які закріплюються шляхом випаровування); УФ-висихаючі (закріплюються під впливом ультрафіолетового випромінювання). Найбезпечнішими і зручними вважаються водорозчинні фарби, але з ними неможливо працювати при друку на плівці і пластиці. З цією метою використовуються чорнила на основі летючих розчинників, які, до того ж, коштують дешевше. Ну а останній вид фарбувальних речовин з’явився не так давно, але вже став дуже популярним, завдяки високим результатам друку.

Процес друку
Флексографічний друк — прямий метод перенесення зображення. Форма покривається фарбою, торкається до поверхні і залишає на ній відбиток. Спеціальний валик (анілоксовий) завдає чорнило на опуклі частини форми, які і роблять візерунки, написи. Цей валик має спеціальні комірки, за допомогою яких переноситься потрібну кількість чорнила.

 

Машиніст крану (кранівник)

Чим займається Кранівник? Управляє баштовим краном. З роботи кранівника починається будівництво нового будинку, закладається перша плита. Праця дуже напружена, найбільша концентрація - під час прикріплення вантажу і відриву його від землі. Потрібно правильно сприймати і тлумачити сигнали стропальника. Щоб забезпечити безперебійну роботу всіх механізмів крана, машиніст проводить технічний огляд, змазку механізмів, бере участь у профілактичному ремонті.

Детальніше...

Модельник дерев'яних моделей

Загальні відомості

              Професія модельника одна із найпрестижніших професій у машинобудуванні.

Професія модельника творча, досить складна, майстерність шліфується роками, схожа з професією скульптора.

Потрібні знання ливарного та механічного виробництва, вміння читати креслення будь-якої складності, володіти об'ємною уявою для представлення майбутньої виливки і створення її модельного комплекту.

Необхідне чуття, фантазія і уява для того, щоб з креслення зробити реальну річ.

Ця професія завжди вважалася досить елітною. Модельники навчаються і удосконалюються все життя. Зараз все більше цехів переходять на комп'ютерне моделювання.

Професія модельника дерев'яних моделей  вимагає великого досвіду і спеціальних знань.

Детальніше...

Кухар. Кулінар борошняних виробів. Кухар дитячого харчування

КУХАР

Бурхливий розвиток мережі підприємств громадського харчування на початку XX ст. потребував організації шкіл кулінарного мистецтва, а потім технікумів, інститутів громадського харчування. Був створений Інститут харчування Академії медичних наук, в якому фізіологи, біохіміки розробили норми харчування залежно від клімату, професії та віку людини, вивчили низку проблем обміну речовин в організмі, створили засади сучасного лікувального харчування. Для широкого використання в харчуванні страв української народної кухні Український науково-дослідний інститут торгівлі і громадського харчування, відновив рецептуру стародавніх національних українських страв, вивчив особливості приготування найпоширеніших у даний час українських страв в різних регіонах нашої держави, склав рецептуру й технологію приготування понад 400 українських страв. 

Кухар – це не тільки давнішня, але і вічна професія. Без їжі людина не може існувати ні на землі, ні на морі, ні в космосі, тому професія кухаря потрібна людині постійно. Обов’язки кухаря: готувати, оздоблювати і порціонувати різноманітні страви з овочів, грибів, риби, м’яса, птиці, субпродуктів, перші страви, страви з круп, солодкі страви, напої, страви з яєць та сиру, борошняні вироби. У кухаря для приготування страви  є 4 основних смаки: солодкий, кислий, солоний, гіркий. Поєднуючи  їх, використовуючи широку гаму пахощів та ароматів, майстер-кухар готує страви, які впливають на емоційну сферу  людини.

Сучасний кухар повинен знати:

-       технологію   приготування   усіх видів   страв   та   кулінарних   виробів, особливості  приготування  національних, фірмових страв та страв іноземних кухонь;

-       правила  оформлення  та  подачі порційних страв та страв на замовлення;

-       правила  складання   банкетного меню;

-       приготування різних видів тіста та виробів з нього;

-       основи, значення та технологію приготування дієтичного та дитячого харчування;

-       ознаки доброякісності харчових продуктів та органолептичні методи їх визначення;

-       умови, строки зберігання та реалізації   сирої   та   готової   продукції, напівфабрикатів;

-       вихід готових виробів;

-       санітарно-гігієнічні правила утримання продуктів,  кухні, та службових приміщень;

-       правила особистої гігієни;

-       правила використання та призначення обладнання, виробничого інвентаря, інструментів вимірювальних приладів, посуду, тари;

-       дотримуватись правил охорони праці, внутрішнього розпорядку і вимог пожежної безпеки.

 Характеристика процесу праці кухаря.

     Види праці: ручна, механізована, автоматизована; одиночне чи масове виробництво.

     Технологічний процес приготування їжі складається з кількох стадій та операцій. Кухар, насамперед, виконує такі операції:   прийом  сировини,  її  переробка, зберігання продуктів; приготування холодних закусок, гарячих страв, випічка з борошна; оформлення страв для їх роздачі. Основні операції кухар   виконує   вручну.   Але   сьогодні вже  більшість трудомістких операцій здійснюють машини, механізми та автомати. 

     Асортимент страв, які пропонуються відвідувачам, залежить від типу підприємства громадського харчування. Так, у ресторанах він ширший та більш різноманітний. Причому страви готують за індивідуальними замовленнями, використовуючи підвищені норми закладення продуктів. Зовсім інша ситуація в закладах громадського харчування, де виробництво носить масовий характер, зокрема, на фабриках-заготівельнях та фабриках-кухнях.

Предметами праці кухаря є:

     —  харчові продукти та напівфабрикати.

Засобами праці кухаря є: 

     —  кухоний інструментарій та обладнання.

Санітарно-гігієнічні умови та безпека праці.

     Праця кухаря належить до розряду фізичної праці середньої тяжкості. Кухарем можуть працювати як жінки, так і чоловіки різного віку. На підприємствах громадського харчування застосовують такі види робочих графіків: лінійний чи змінний (всі працівники починають і закінчують роботу одночасно); стрічковий поточний, ступінчастий (передбачає вихід працівників у різний час з тим, щоб в години "пік" забезпечити найшвидше обслуговування); двобригадний (для підприємств, що працюють в дві зміни); комбінований (для підприємств, що працюють більше 12 годин, наприклад ресторани); сумарного обліку робочого часу (для підприємств, де працівника не можливо забезпечити ро ботою рівномірно протягом місяця чи року, наприклад вагонів-ресторанів).

     У кухарів 8-годинний робочий день в одну чи дві зміни (залежно від розпорядку роботи закладу). У приватних кафе чи ресторанах режим та темп роботи кухар встановлює сам, виходячи з потреб і можливостей.

Особливі умови та фактори праці:

     — працює в приміщенні, але умови мікроклімату несприятливі: температура повітря досягає 25-32С, підвищена вологість повітря, протяги, перепади температури повітря, пов'язані з необхідністю переходів з гарячих у холодні цехи. Під час роботи біля плити впливає інфрачервоне (теплове) випромінення;

     — робота пов'язана із вплив інтенсивного шуму, переважно середньочастотного характеру,  викликаного дією витяжної та загальнообмінної вентиляції.

 Вимоги професії до особистості працівника.

     Професія кухар віднесена до професій типу "людина - техніка" і "людина - людина". Ця професія вимагає від працівника певних індивідуально-психологічних якостей. Кухар повинен мати хороший загальний інтелект, добре розвинені дотик та нюх; координацію рухів рук; високі показники концентрації, переключення, стійкості та об'єму уваги; добре розвинену довготривалу, мовно-логічну, зорову, образну, оперативну пам'ять.

     Особисті якості: добросовісність, ввічливість, охайність, комунікабельність.

Протипоказання до навчання та професійної діяльності.

Професія кухаря протипоказана людям, які страждають: серцево-судинними захворюваннями, ревматизмом, шкірними захворюваннями, запамороченням, нервово-психічними захворюваннями, легеневими захворюваннями: туберкульоз, хронічна пневмонія, бронхіт, ларингіт, тонзиліт, гіпертонія, виразкові хвороби, гастрит, коліт, захворювання нирок і сечовивідних шляхів, цукровий діабет.

Заробіток та перспективи зайнятості.

     Середній заробіток кухаря залежить від фінансового стану підприємства, форми власності, кваліфікації   працівника і в різних регіонах на різних підприємствах може коливатися. Професія кухаря дає можливість займатися індивідуальною трудовою діяльністю та працювати на підприємствах, ресторанах, кафе. 

КУЛІНАР БОРОШНЯНИХ ВИРОБІВ

Завдання та обов’язки. 

Виготовляє кулінарні борошняні вироби. Готує опару, начинки, фарш вручну і на машинах, різні види тіста за рецептурою. Замішує, вимішує, переминає, здобрює тісто і розкачує його до відповідної товщини. Визначає органолептично готовність тіста до оброблення і випікання. Надає борошняним виробам установлену форму. Обжарює фарш. Садить тістові заготовки в піч. Веде процес випікання чи обжарювання борошняних виробів у печах різних систем. Регулює температуру випікання і обжарювання за показаннями контрольно-вимірювальних приладів. Визначає момент закінчення випікання виробів.

Повинен знати. 
Рецептуру приготування тіста і начинки; ґатунок борошна; вимоги до якості сировини і готової продукції; норми витрат сировини; технологічні інструкції з виготовлення борошняних кулінарних виробів; будову обслуговуваного устаткування

 

Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів. Електрогазозварник

СЛЮСАР З РЕМОНТУ КОЛІСНИХ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Загальна характеристика професії

Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів - спеціаліст, який готує машину в дорогу. В автомобільному транспорті професія слюсаря з ремонту автомобілів - це професія №2 після водія, якість і результат роботи якого багато в чому залежить від справності автомобіля.

Щоб автомашина запрацювала, її потрібно зібрати, налагодити, від­регулювати і випробувати, у процесі експлуатації - обслуговувати і ремонтувати. Все це - справа слюсаря з ремонту автомобілів. Чим складніша машина, тим вища кваліфікація слюсаря, і якими б не були досконалими інстру­менти, завжди буде потрібна людина з "розумними" руками. Тому потреба у спеціалістах з ремонту автомобілів буде постійною і, оволодівши цією професією, можна легко працевлаштуватися на різних автопідпрємствах, фірмах автосервісу, автокомбінатах, автопарках, "шляхових допомогах", навіть відкрити свою справу.

Професія «Слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів» вважається престижною.

Предмет праці  автомашина, її агрегати, системи, механізми,окремі її прилади, а також частини приладів і деталей.

Основні операції: розбирання, ремонт, складання, ре­гулювання, комплексне вип­робування відповідно до технічних умов ек­сплуатації агрегатів та вузлів автомобілів різних марок.

Знаряддя праці: різноманітні ручні інструменти - ключі і викрутки, молотки, пасатижі, вимірювальні пристрої, пнев­матичне обладнання, стенди, електричні механізми та пристрої тощо.

Встановивши причини неполадок, слюсар розбирає несправні агрегати і вузли, замінює окремі деталі, знову проводить їх збирання і закріплює на своїх місцях, змащує частини, що труться, укладає лінії бортової комунікації. Робота закінчується оформленням необхідної здавальної документації.

Праця автослюсарів вимагає значних фізичних зусиль і напруги. Вони працюють в бригаді або індивідуально. Професію     автослюсаря     можна поєднувати з іншими професіями (наприклад, слюсаря механоскладальних робіт), працювати в інших галузях на­родного господарства (зокрема в машинобудуванні).

Санітарно-гігієнічні умови та безпека праці.

Робота автослюсаря здійснюється як у приміщенні (часто неопалюваному), так і на відкритому повітрі.

Робочий день часто не нормований, можлива робота по змінах.

Умови праці: неминуча загазованість повітря. Шум працюючо­го мотору чи пристроїв. Запах палива, мастил, розчинників, фарб, лаків, електроліту тощо. Режим, ритм праці і переміщення в просторі - вільні.

Робоча поза невизначена (залежно від типу виконуваних опе­рацій). Це створює несприятливі статичні навантаження на тазові і шийні м язи, м'язи спини та живота.

У зв'язку із неспри­ятливими температурними умовами праці можливі застудні зах­ворювання в холодний період року. При недотриманні гігієни рук внаслідок роботи з різними мастилами та промасленими деталя­ми можуть спостеріга­тися шкірні ін­фекції. Можливі трав­ми механічного харак­теру.

Професійних захворювань у роботі слю­саря з ремонту автомобілів немає.

Внаслідок   великих фізичних зусиль слюсарями з ремонту автомобілів переважно працюють чоловіки.

Вимоги професії до особистості працівника.

Робота слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів підійде фізично міцним молодим людям, терплячим, захопленим тех­нічним конструюванням, автомото-спортом, кмітливим, схильним до твор­чості, винахідливості.

Для виконання професійних обов'язків працівникові необхідні:

-                Гострота і точність зорового, слу­хового і дотикового сприйняття.

-                Добра координація рухів пальців і рук.

-                Стійка нервова система.

-                Гострота зору та точність зорового розпізнавання.

-                Гострий "технічний" слух.

-                Висока точність і координація рухів.

-                Аналітичне, логічне, технічне мис­лення і просторова уява.

-                Емоційна стійкість, врівноваженість.

-                Терпіння і наполегливість.

-                Доброзичливість у ставленні до людей.

-                Витривалість, відповідальність, організованість.

Психологічними протипоказаннями до професії слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів є неуважність, емоційна нестабільність, слабка зосередженість.

Протипоказання до навчання та професійної діяльності.

Медичні протипоказання:

-                Серйозні захворювання органів ди­хання, серцево-судинної, гормональної систем та нирок.

-                Пошкодження верхніх та нижніх кін­цівок з помірним порушенням рухової та опорно-статичної функцій.

-                Погіршення стану зору та слуху.

-                Хронічні гастрити.

-                Захворювання шкіри.

Не можуть бути допущені до навчан­ня та роботи особи, яким характерні:

-                Відсутність спритності рухів.

-                Неуважність.

-                Висока ступінь неврівноваженості.

-                Недостатня точність і обсяг рухової пам'яті.

-                Емоційна нестабільність.

-                 

Заробіток та перспективи зайнятості.

Найчастіше застосовується погодинно-преміальна, підрядно-преміальна системи оплати праці.

Середній заробіток також залежить від кваліфікаційного розряду і складності виконуваних робіт.

Потреба в хороших автослюсарях постійно збільшується, оскільки постійно збільшується і урізноманітнюється автомобільний парк України.

Тому ймовірність працевлаштування після навчання висока.

 

Загальна характеристика професії.

З відновленням фабрик, заводів в Україні активно розвивається промисловість. Великим попитом користується професія електрогазозварник, ще зовсім недавно не досить престижна. Зварювання - надійний та економічний спосіб нероз'ємного з'єднання деталей машин, конструкцій та споруд. Суть його - в утворенні   міцних зв'язків між атомами і молекулами з'єднувальних тіл завдяки місцевому зчепленню під тиском чи особливому виду деформацій. Неможливо уявити сучасне навколишнє середовище, без застосування такого міцного і доступного способу з'єднання, як зварювання.

Ще в прадавні часи люди використовували паяння для виготовлення зброї, ювелірних виробів, знарядь праці. Поступовий розвиток ливарної справи привів до виникнення ливарного зварювання. Ливарне зварювання використовувалось для виго­товлення виробів з міді, олова, срібла та золота. Пізніше почали використовувати залізо, яке через високу температуру плавлення не піддавалось обробці. Пройшло багато поколінь металообробників поки винайшли горнове зварювання заліза. Але металообробники не стояли на досягнутому, тому винайшли електричне дугове зварювання. Наприкінці XIX століття французький хімік Ле-Шательє винайшов ацетилено-кисневе полум'я, а на початку XX французькі інженери Пінар і Фуше застосували його для зварювального пальни­ка. Так почалося промислове освоєння газового зварювання.

Саме в Україні вперше в світі були розроблені та стали використовуватися електричні контактно-стикові зварювальні машини та машини для точкового та багатоточкового електричного зварювання, автоматичні зварювальні апарати, створені Є.О. Патоном. Розроблені технології, створені устаткування і матеріали, що дозволяють виконувати зварювання в найрізноманітніших умовах:

• на землі;
• під водою;
• в космічному просторі.

Зварювання необхідне майже у всіх галузях господарчого комплексу, воно і надалі буде розвиватися і вдосконалюватися.

 

Санітарно-гігієнічні умови та безпека праці.

Робота електрогазозварника проходить в найрізноманітніших місцях: у виробничому цеху, в полі, на висоті, під землею.

Професія зварника в основному чоловіча, праця жінок на зварювальних роботах в зв'язку з підвищеною важкістю і шкідливістю обмежена.

До виконання зварювальних робіт допускаються особи не молодші 18 років, які мають кваліфікаційне посвідчення і пройшли інструктаж з техніки безпеки та медичний огляд. Електрогазозварник має 7-годинний робочий день, до відпустки додається   певна кількість днів за шкідливі умови праці. Передбачені пільги в пенсійному забезпеченні. Безпека в роботі електрогазозварника досягається за рахунок ретельного дотримання відповідних правил і стану зварювального устаткування. Газозварник працює у спецодязі з цупкої тканини, брезентових рукавицях, захисних окулярах закритого типу з склом-світлофільтром.

 

Вимоги професії до особистості працівника.

Успішно працювати електрогазоз­варником зможе не кожний. Ця професія вимагає від працівника певних індивідуально-психологічних   якостей. Електрогазозварник повинен мати добру зорову, короткочасну та оперативну пам'ять, зосередження та стійкість уваги, практичне мислення, розвинену   просторову уяву,   високий невербальний інтелект. Електрогазозварник - це емоційностійка, вольова, спокійна і впевнена в собі людина.   Зварнику повинні   бути притаманні   самостійність,   рішучість, акуратність в роботі зібраність, наполегливість   у   подоланні   труднощів, відповідальність.

Ця професія більше підходить молодим людям, які мають навички роботи з технікою, з рішучим, цілеспрямованим характером, сильною волею і самодисципліною.

 

Протипоказання до навчання та професійної діяльності.

Професія електрогазозварника не рекомендується особам з порушенням ЦНС, з психічними захворюваннями, захворюваннями опорно-рухового апарату, верхніх дихальних шляхів, печінки та жовчовивідних шляхів, шлунку, ендокринної, сечовидільної, та серцево-судинної системи, органів зору, слуху, порушенням функцій вестибулярного апарату, з хронічними захворювання шкіри та алергічними захворюваннями.

Люди з неврівноваженою нервовою системою, емоційно нестабільні, розсіяні, з нестійкою увагою, заторможені у прийнятті рішень, які мають недостатню швидкість і точність сенсомоторних реакцій, безвідповідальні при виборі професії електрогазозварника матимуть труднощі в навчанні і трудовій діяльності.

 

Заробіток та перспективи зайнятості.

Заробіток електрогазозварника залежить від обсягів виконуваних робіт, кваліфікаційного розряду, форми власності та спеціалізації підприємства (організації, установи), де він працює. Початковим кваліфікаційним розрядом робітника є І, найвищим - VI. Кожному розрядові відповідає тарифна ставка. Чим вищий розряд, тим вона вища. Заробіток електрогазозварників у різних регіонах України коливається і може значно відрізнятися від середніх показників. В сучасних умовах потреба у робітниках цієї професії постійна і має тенденцію до зростання. У переважній більшості регіонів України електрогазозварники без особливих ускладнень знаходять роботу в будівельних організаціях, на фабриках, заводах, в авторемонтних майстернях та станціях технічного обслуговування тощо. Таким чином, професія електрогазозварника має сталий попит на ринку праці.

Ризик безробіття у зварників мінімальний і пов'язаний перш за все з недостатньою кваліфікацією та досвідом роботи.

Електрогазозварник. Слюсар із складання металевих конструкцій

 

ЕЛЕКТРОГАЗОЗВАРНИК

Загальна характеристика професії.

З відновленням фабрик, заводів в Україні активно розвивається промисловість. Великим попитом користується професія електрогазозварник, ще зовсім недавно не досить престижна. Зварювання - надійний та економічний спосіб нероз'ємного з'єднання деталей машин, конструкцій та споруд. Суть його - в утворенні   міцних зв'язків між атомами і молекулами з'єднувальних тіл завдяки місцевому зчепленню під тиском чи особливому виду деформацій. Неможливо уявити сучасне навколишнє середовище, без застосування такого міцного і доступного способу з'єднання, як зварювання.

Ще в прадавні часи люди використовували паяння для виготовлення зброї, ювелірних виробів, знарядь праці. Поступовий розвиток ливарної справи привів до виникнення ливарного зварювання. Ливарне зварювання використовувалось для виго­товлення виробів з міді, олова, срібла та золота. Пізніше почали використовувати залізо, яке через високу температуру плавлення не піддавалось обробці. Пройшло багато поколінь металообробників поки винайшли горнове зварювання заліза. Але металообробники не стояли на досягнутому, тому винайшли електричне дугове зварювання. Наприкінці XIX століття французький хімік Ле-Шательє винайшов ацетилено-кисневе полум'я, а на початку XX французькі інженери Пінар і Фуше застосували його для зварювального пальни­ка. Так почалося промислове освоєння газового зварювання.

Саме в Україні вперше в світі були розроблені та стали використовуватися електричні контактно-стикові зварювальні машини та машини для точкового та багатоточкового електричного зварювання, автоматичні зварювальні апарати, створені Є.О. Патоном. Розроблені технології, створені устаткування і матеріали, що дозволяють виконувати зварювання в найрізноманітніших умовах:

• на землі;
• під водою;
• в космічному просторі.

Зварювання необхідне майже у всіх галузях господарчого комплексу, воно і надалі буде розвиватися і вдосконалюватися.

 

Санітарно-гігієнічні умови та безпека праці.

Робота електрогазозварника проходить в найрізноманітніших місцях: у виробничому цеху, в полі, на висоті, під землею.

Професія зварника в основному чоловіча, праця жінок на зварювальних роботах в зв'язку з підвищеною важкістю і шкідливістю обмежена.

До виконання зварювальних робіт допускаються особи не молодші 18 років, які мають кваліфікаційне посвідчення і пройшли інструктаж з техніки безпеки та медичний огляд. Електрогазозварник має 7-годинний робочий день, до відпустки додається   певна кількість днів за шкідливі умови праці. Передбачені пільги в пенсійному забезпеченні. Безпека в роботі електрогазозварника досягається за рахунок ретельного дотримання відповідних правил і стану зварювального устаткування. Газозварник працює у спецодязі з цупкої тканини, брезентових рукавицях, захисних окулярах закритого типу з склом-світлофільтром.

 

Вимоги професії до особистості працівника.

Успішно працювати електрогазоз­варником зможе не кожний. Ця професія вимагає від працівника певних індивідуально-психологічних   якостей. Електрогазозварник повинен мати добру зорову, короткочасну та оперативну пам'ять, зосередження та стійкість уваги, практичне мислення, розвинену   просторову уяву,   високий невербальний інтелект. Електрогазозварник - це емоційностійка, вольова, спокійна і впевнена в собі людина.   Зварнику повинні   бути притаманні   самостійність,   рішучість, акуратність в роботі зібраність, наполегливість   у   подоланні   труднощів, відповідальність.

Ця професія більше підходить молодим людям, які мають навички роботи з технікою, з рішучим, цілеспрямованим характером, сильною волею і самодисципліною.

 

Протипоказання до навчання та професійної діяльності.

Професія електрогазозварника не рекомендується особам з порушенням ЦНС, з психічними захворюваннями, захворюваннями опорно-рухового апарату, верхніх дихальних шляхів, печінки та жовчовивідних шляхів, шлунку, ендокринної, сечовидільної, та серцево-судинної системи, органів зору, слуху, порушенням функцій вестибулярного апарату, з хронічними захворювання шкіри та алергічними захворюваннями.

Люди з неврівноваженою нервовою системою, емоційно нестабільні, розсіяні, з нестійкою увагою, заторможені у прийнятті рішень, які мають недостатню швидкість і точність сенсомоторних реакцій, безвідповідальні при виборі професії електрогазозварника матимуть труднощі в навчанні і трудовій діяльності.

 

Заробіток та перспективи зайнятості.

Заробіток електрогазозварника залежить від обсягів виконуваних робіт, кваліфікаційного розряду, форми власності та спеціалізації підприємства (організації, установи), де він працює. Початковим кваліфікаційним розрядом робітника є І, найвищим - VI. Кожному розрядові відповідає тарифна ставка. Чим вищий розряд, тим вона вища. Заробіток електрогазозварників у різних регіонах України коливається і може значно відрізнятися від середніх показників. В сучасних умовах потреба у робітниках цієї професії постійна і має тенденцію до зростання. У переважній більшості регіонів України електрогазозварники без особливих ускладнень знаходять роботу в будівельних організаціях, на фабриках, заводах, в авторемонтних майстернях та станціях технічного обслуговування тощо. Таким чином, професія електрогазозварника має сталий попит на ринку праці.

Ризик безробіття у зварників мінімальний і пов'язаний перш за все з недостатньою кваліфікацією та досвідом роботи.

СЛЮСАР ІЗ СКЛАДАННЯ МЕТАЛЕВИХ КОНСТРУКЦІЙ

Загальна характеристика професії.

Слюсар - дуже поширена багатопланова професія. Існує широкий спектр слюсарних робіт, тому вони спеціалізуються з одного виду робіт.

Історія професії починається в середині XX ст. коли розвиток металургії дав можливість застосовувати в металевих конструкціях міцну низьколеговану сталь, що істотно полегшило масу конструкцій і дозволило створювати споруди більших розмірів. Сучасні архітектори люблять використовувати метали для додання будівлям унікального вигляду. Каркаси хмарочосів і дротяний скелет залізобетону, основа для скління, вентиляційні і труби опалення, покрівля - це далеко не повний список виробів, в яких без металу не обійтися.

Слюсар із складання металевих конструкцій задіяний при монтажі різноманітних конструкцій типу каркасів, мостів, естакад, трубопроводів, резервуарів тощо.

Широкого застосування професія набула на підприємствах машинобудівної, суднобудівної, транспортної, хімічної, будівельної, енергетичної галузей.

Металеві конструкції застосовують у всіх видах будівельних та інженерних споруд. Завдання слюсаря із складання металевих конструкцій полягає в тому, що він комплектує заготовки з прокату різної форми, обробляє, підганяє і за допомогою зварювальних, клепальних та інших операцій з’єднує деталі у різні конструктивні елементи та комплекси.

Детальніше...

Електрогазозварник. Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування

Загальна характеристика професії.

З відновленням фабрик, заводів в Україні активно розвивається промисловість. Великим попитом користується професія електрогазозварник, ще зовсім недавно не досить престижна. Зварювання - надійний та економічний спосіб нероз'ємного з'єднання деталей машин, конструкцій та споруд. Суть його - в утворенні   міцних зв'язків між атомами і молекулами з'єднувальних тіл завдяки місцевому зчепленню під тиском чи особливому виду деформацій. Неможливо уявити сучасне навколишнє середовище, без застосування такого міцного і доступного способу з'єднання, як зварювання.

Ще в прадавні часи люди використовували паяння для виготовлення зброї, ювелірних виробів, знарядь праці. Поступовий розвиток ливарної справи привів до виникнення ливарного зварювання. Ливарне зварювання використовувалось для виго­товлення виробів з міді, олова, срібла та золота. Пізніше почали використовувати залізо, яке через високу температуру плавлення не піддавалось обробці. Пройшло багато поколінь металообробників поки винайшли горнове зварювання заліза. Але металообробники не стояли на досягнутому, тому винайшли електричне дугове зварювання. Наприкінці XIX століття французький хімік Ле-Шательє винайшов ацетилено-кисневе полум'я, а на початку XX французькі інженери Пінар і Фуше застосували його для зварювального пальни­ка. Так почалося промислове освоєння газового зварювання.

Саме в Україні вперше в світі були розроблені та стали використовуватися електричні контактно-стикові зварювальні машини та машини для точкового та багатоточкового електричного зварювання, автоматичні зварювальні апарати, створені Є.О. Патоном. Розроблені технології, створені устаткування і матеріали, що дозволяють виконувати зварювання в найрізноманітніших умовах:

• на землі;
• під водою;
• в космічному просторі.

Зварювання необхідне майже у всіх галузях господарчого комплексу, воно і надалі буде розвиватися і вдосконалюватися.

Детальніше...

Слюсар з механоскладальних робіт. Розмітник

Загальна характеристика професії

Слюсар з механоскладальних робіт - основна діюча особа при створенні готового виробу. Він здійснює зборку машин і механізмів з деталей, отриманих з інших цехів підприємства чи з інших підприємств. Щоб зібрати готовий механізм треба спочатку вивчити креслення, підготувати деталі, потім зібрати окремі вузли, відрегулювати, тобто перевірити правильність взаємодії зібраних деталей і вузлів і, нарешті, провести іспит зібраного виробу. Іноді підгін деталей вимагає припасування їхніх розмірів до необхідних. Слюсарю-збирачу приходиться за допомогою спеціальних слюсарних інструментів здійснювати доведення деталей. Припасування деталей вимагає від слюсаря знання властивостей металів і сплавів, а також володіння усіма видами слюсарних робіт, пов'язаних з обробкою деталі. З'єднання деталей у вузли і надалі в конструкції відбувається шляхом запресовування, пайки, зварювання, а також за допомогою болтів, шпонок, різьблення, заклепок і інших способів кріплення в залежності від механізму, що збирається. Наприклад, при зборці корпуса судна слюсарю необхідно користатися молотками різного калібру, зварювальними інструментами, а при зборці радіотехнічної системи - викрутками, паяльником, напилком. У більшості виробництв значна частина складальних робіт відбувається автоматизованим способом.

Слюсарі високого розряду роблять статичне і динамічне регулювання складних деталей і вузлів, роблять розрахунок зубцюватих зчеплень, виявляють і усувають дефекти зборки, беруть участь у складанні паспорта на вироби, що збираються і випробуються.

Детальніше...

Верстатник широкого профілю. Водій автотранспортних засобів категорії С1

ВЕРСТАТНИК ШИРОКОГО ПРОФІЛЮ

Загальна характеристика професії

Верстатник широкого профілю працює на металообробному виробництві, в ремонтних майстернях, ремонтних цехах різних виробництв. Спеціальність виникла у зв'язку з необхідністю оперативного виготовлення невеликих партій деталей різної складності для ремонту верстатів і механізмів. Верстатник широкого профілю обробляє деталі з металу і інших матеріалів на токарних, фрезерних, свердлувальних і шліфувальних верстатах.

Керуючись кресленням деталі, визначає послідовність її виготовлення. Підбирає необхідні для цього інструменти. Використовує довідники і проводить необхідні розрахунки. Вибирає режим різання, проводить наладку верстата, встановлює інструмент і заготівку, проводить обробку деталі. Вивірює за допомогою оптичних приладів розміри деталі і якість її обробки. Використовує ручні інструменти, механічне устаткування (токарні, свердлувальні, фрезерні, шліфувальні верстати) і вимірювальні прилади.

Праця верстатника

Верстатник працює в закритому приміщенні, при хорошому освітленні, нормальній температурі повітря.  Робота верстатника кваліфікується як праця середньої важкості. Вона добре механізована, виконувати її можуть як чоловіки, так і жінки. Працює верстатник, в основному, стоячи.

Кваліфікаційні вимоги

Повинен знати: будову, кінематичні схеми, правила перевірки на точність та налагодження верстатів, які обслуговує; конструктивні особливості і правила застосування універсальних і спеціальних пристроїв; будову складного контрольно-вимірювального інструменту і приладів; геометрію, правила заточування, доведення, встановлення, маркування та основні властивості матеріалів різальної частини стандартного і спеціального різального інструменту; характеристику абразивного інструменту; правила визначення оптимальних режимів різання за довідниками і паспортом верстату, вимоги з електротехніки; правила перевірки шліфувальних кругів на міцність; квалітети і параметри шорсткості, технічне креслення.

Повинен уміти: обробляти деталі на токарних,  фрезерних,  свердлувальних,  та  шліфувальних верстатах  із застосуванням охолоджувальної рідини, різних різальних інструментів та універсальних пристроїв. Нарізати різьби діаметром понад 42 мм на свердлильних верстатах; нарізати двозахідну зовнішню і внутрішню різьбу, різьбу трикутного, прямокутного, напівкруглого профілю, упорні та трапецоїдні різьби на токарних верстатах. Фрезерувати відкриті та напіввідкриті поверхні різних конфігурацій та сполучень, різьби, спіралі, зубці зубчастих коліс та рейок. Шліфувати і нарізати рифлення на поверхні бочки валків на шліфувально-рифельних верстатах. Установлювати великі деталі складної конфігурації, які вимагають комбінованого кріплення та точного вивіряння в різних площинах. Налагоджувати верстати, які обслуговує. Визначати послідовність переходів та виконувати необхідні технічні розрахунки, що пов’язані з обробкою деталей. Читати робочі креслення деталей. Користуватись технологічною документацією та паспортами верстатів.

Загальнопрофесійні вимоги

Повинен:

-  раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці;

-  додержуватися вимог технологічного процесу;

-  не допускати браку в роботі;

-  знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці й навколишнього середовища, додержуватись норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт;

-  використовувати в разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожеж, аварій, повень, тощо);

-  застосовувати на практиці інформаційні технології.

 

Специфічні вимоги

 Вік:  по закінченні терміну навчання –  не менше 16 років.

 Стать:  жіноча, чоловіча.

 Медичні обмеження.

 

Перспективи працевлаштування

Професія верстатника надзвичайно перспективна.

Працюючи на токарних і фрезерних  верстатах,  оволодівають такими суміжними професіями, як шліфувальник, свердлувальник  і таким чином стають спеціалістами широкого профілю. Верстатник — одна з найбільш відомих і популярних професій. Необхідність у цих фахівцях постійна.

У промисловості та сільському господарстві, в медицині і наукових лабораторіях, у космосі і під водою — всюди служать деталі, зроблені умілими руками робітника-верстатника

Заробітна плата верстатника залежить від кваліфікації і складності виконуваної роботи. На підприємствах, крім цього, діє система матеріального заохочення: премії за виконання виробничих планів, за хорошу якість продукції, за раціоналізацію і винахідництво та інші форми.

Електрозварник ручного зварювання. Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування

ЕЛЕКТРОЗВАРНИК РУЧНОГО ЗВАРЮВАННЯ

Загальна характеристика професії:
Професія електрозварник – відповідальна, творча, віртуозна, від якості роботи залежить довговічність та стійкість будівельних конструкцій та споруд, термін служби різної техніки.

• Зварювальні роботи виконуються в промисловості, на будівельних майданчиках, в машинобудуванні, суднобудуванні, космічній галузі, в енергетиці, нафтопереробній промисловості, сільському господарстві.
•   Електрозварник повинен бути зібраним, акуратним в роботі, відповідальним, наполегливим, мати силу волі. Головними психологічними показниками повинні бути врівноваженість, уміння зосереджуватися, мати добру зорово-моторну координацію, світлочутливість, витривалість.

• Виконувати киснево-флюсове різання деталей з високо-хромистих і хромисто-нікелевих сталей і чавуну. 
• Виконувати автоматичне і механізоване зварювання середньої складності та складних апаратів, вузлів, конструкцій, трубопроводів з різних за хімічним складом  сталей, чавуну, кольорових металів і сплавів.
• Виконувати автоматичне зварювання відповідальних, складних будівельних і технологічних конструкцій, які працюють в умовах динамічних навантажень.
• Виконувати ручне електродугове, повітряне стругання складних і відповідальних деталей з різних сталей, чавуну, кольорових металів і сплавів у різних положеннях.
• Зварювати конструкції з чавуну.
• Наплавляти дефекти складних деталей машин, механізмів, конструкцій і відливок під механічне оброблення та  пробний тиск.
• Виконувати  гаряче плавлення складних і відповідальних конструкцій.
• Читати креслення складних зварних металоконструкцій (з наявністю основних місцевих і додаткових проекцій).

 Сучасний зварник повинен знати:

• будову різної електрозварювальної і газорізальної апаратури, плазмотронів, автоматів та напівавтоматів для механізованого зварювання в середовищі захисних газів і під шаром флюсу,
• особливості зварювання та електродугового стругання на змінному і постійному струмі;
• основні закони електротехніки  у межах роботи, яку виконує;
• види дефектів у зварних швах і методи щодо їх запобігання і усунення;
• основи знань про зварюваність металів;
• механічні властивості металів, які зварює;
• принцип підбирання режиму зварювання за приладами;
• марки і типи електродів;
• основи знань про методи одержання та зберігання найбільш розповсюджених газів: ацетилену, водню, кисню, пропан-бутану, які використовуються під час газового зварювання;
• процес газового різання легованої сталі, кольорових металів і сплавів.

Медичні протипоказання:

• органічні захворювання і виражені функціональні порушення центральної нервової системи;
• психічні захворювання, наприклад, епілепсія;
• захворювання серцево-судинної, ендокринної систем;
• виражені захворювання верхніх дихальних шляхів;
• хронічні захворювання печінки і часто рецидивуючі захворювання жовчовивідних шляхів;
• виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки;
• захворювання органів слуху;
• хронічні захворювання шкіри;
• алергічні захворювання.

 

СЛЮСАР З МЕХАНОСКЛАДАЛЬНИХ РОБІТ

 

Загальна характеристика професії:
Робітники цієї професії виконують підгонку, складання різних за конструктивними особливостями, призначенню і розмірами механізмів, вузлів, агрегатів і т. д.
Складання – найвідповідальніша стадія їх виготовлення. Від якості складання залежить надійність і довговічність роботи готового виробу.
Слюсар з механоскладальних робіт повинен досконало володіти слюсарним інструментом, працювати на свердлильних станках, пресах, знати будову і володіти технікою вимірювання контрольно-вимірювальними приладами. Він повинен мати натреновану увагу, просторове уявлення, високу чутливість пальців, акуратність. Не обійтись йому без знань основ механіки, технології металів, геометрії, фізики та хімії.

Повинен знати :

• технічні умови на вузли та механізми, які складає;
• найменування та призначення простого робочого інструменту;
• найменування та маркування матеріалів, які обробляє, основи знань про допуски та посадки вузлів та механізмів, які складає;
• основні механічні властивості оброблюваних металів;
• способи усунення деформацій під час термічного оброблення та зварювання;
• причини виникнення корозії та способи боротьби з нею;
• базові знання про допуски і посадки, квалітети (класи точності) та параметри шорсткості (класи чистоти оброблення);
• призначення змащувальних рідин та засоби їх застосування;
• правила читання креслень;
• основи електротехніки.

 Повинен вміти:

• складати та регулювати прості вузли та механізми;
• складати деталі під прихвачування та зварювання;
• різати заготівки з прутка та листа на ручних ножицях та ножівках, знімати фаски; свердлити отвори за розміткою з використанням кондуктора на простому свердлильному верстаті, пневматичними та електричними машинами;
• нарізати різьбу мітчиками та плашками;
• розмічати прості деталі;
• з’єднувати прості деталі та вузли паянням, клеями, болтами та холодним клепанням; випробовувати зібрані вузли та механізми на стендах та пресах гідравлічного тиску.